/Files/images/300px-Мережа_служб.jpg /Files/images/27993817_1625730100837401_8311320605193515694_o.png /Files/images/Якщо_ви_постраждали_від_домашнього_насильства.jpg

Хто має право забирати дитину із садочка?

Тільки батьки та особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за дитину

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002р. № 2947-ІІІ (зі змінами, далі – Сімейний кодекс) батьки зобов’язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001р. № 2402-ІІІ (зі змінами, далі – Закон № 2402) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до Закону №2402.

У частині 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001р. №2628-ІІІ (зі змінами, далі – Закон №2628) та Статуту дошкільного навчального закладу від 09.10.2003р. пункт 4.20 зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності. Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.

Тобто вище зазначені норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров'я тощо.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини І статті 6 Сімейного кодексу, правовій статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Тільки повнолітнім вихователь має право передавати дитину

Частина 2 статті 6 Сімейного кодексу визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

- діти до 14 років вважаються малолітніми;

- діти від 14 до 18 років вважається неповнолітніми та мають НЕПОВНУ цивільну дієздатність.

Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003р. №435-ІV(зі змінами) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають неповну цивільну дієздатність. Умови набуття та надання повної цивільної дієздатності визначаються статтями 34 та 35 Цивільного кодексу.

Забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/ або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття. Зазначенні вище норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють,та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров'я тощо.

Відповідно до частини 1 статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має право особа до досягнення нею повноліття (18 років).

Якщо малолітню дитину із садочка забирає старший брат чи сестра, які не досягли повноліття, вони самі ще є дітьми. Батьки зобов’язані виконувати зазначені вище норми по відношенню до своїх дітей.

Якщо неповнолітня дитина забирає з садочка маленьких братика/сестричку, батьки, вихователі та керівник закладу, даючи згоду на такі дії, наражають на небезпеку обох дітей. З огляду на це, забирати дитину з дошкільного закладу має право лише особа, яка досягла повноліття.

Батьки або особи, що за їх дорученням приводять дитину в дошкільний заклад, мають передати дитину вихователю ДНЗ, який приймає дітей у цей час. Неприпустиме відправляти дитину в дошкільний заклад саму, без супроводу дорослого.

Увечері вихователь зобов’язаний передати дитину батькам або іншій особі, що прийшла за їх дорученням. Вихователь немає права віддавати дітей з дошкільного закладу НЕПОВНОЛІТНІМ ДІТЯМ.

Батьки мають право залучити до виховання дитини інших осіб.

Оскільки до відповідно до чинних нормативних актів батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, то за потреби інших особи можуть забирати дитину з дошкільного закладу. У цьому випадку, батьки мають написати відповідну заяву з переліком осіб, яким довірено забирати дитину з ДНЗ на ім'я директора дошкільного закладу. На підставі цієї заяви керівник закладу дає згоду на те, щоб, окрім батьків, дитину з ДНЗ забирали інші особи(за наявності у них документів, що посвідчують їх особу).

Хто несе відповідальність за дитину?

У Законі України «Про дошкільну освіту» вказано, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності. А заклад дошкільної освіти створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.

Отже, відповідальність за безпеку дитини під час її перебування у навчальному закладі несе сам заклад.

/Files/images/Торгівля.jpg

Пам’ятка

Протидія торгівлі людьми

Легковажне ставлення до роботи за кордоном може завдати Вам неабиякої шкоди: обмеження права подальшого виїзду та роботи за кордоном, обмеження Вашої свободи, втрати Вашого здоров’я чи навіть життя. Саме через легковажність та недостатню поінформованість про реалії працевлаштування за кордоном громадяни опиняються в скрутних ситуаціях. Якщо Ви вирішили їхати за кордон, запам ’ ятайте такі поради:

1) Закордонний паспорт, візу та проїзні документи оформляйте й сплачуйте за ці послуги особисто. Це не дасть можливості торгівцям людьми втягнути Вас у боргову кабалу або вчинити злочин стосовно інших осіб за Вашими документами.

2) Торгівці людьми можуть ввести Вас в оману, використовуючи: - різного роду фірми з посередництва в працевлаштуванні за кордоном; - туристичні, шлюбні та модельні агенції, служби знайомств, агенції шоу-бізнесу; - оголошення, рекламу в засобах масової інформації та комп’ютерній мережі інтернет. Не реагуйте на рекламу фірми, яка не відповідає вимогам законодавства (не вказує повної назви фірми, її адреси, номеру ліцензії та органу ліцензування, що її видав ); - незнайомих людей, а часом навіть Ваших родичів, знайомих, друзів,сусідів або колег по роботі чи навчанню.

3) Переговори про навчання, працевлаштування, туристичні подорожі чи шлюби не ведіть наодинці з агентом. Запросіть із собою взяти участь у переговорах свою довірену особу ( це може бути хтось із Ваших близьких). З’ясуйте, чи має агент фірми або підприємець ліцензію на посередництво в працевлаштуванні за кордоном.

Таку інформацію Ви можете перевірити в Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України за телефоном (044) 289-50-97 з 17.00 до 18.00 год. з понеділка по четвер, з 17.00 до 17.45 год. у п’ятницю або на інтернет-сайті www. minpraci.qov.ua.

4) З метою працевлаштування за кордоном необхідно укласти трудовий договір (контракт), складений зрозумілою для Вас мовою. Такий договір оформляють у двох примірниках, один з яких залишається у Вас. Не здійснюйте оплат за посередництво в працевлаштуванні.

5) Для виїзду за кордон з метою легального працевлаштування необхідно отримати трудову візу. Працевлаштування за туристичною чи гостьовою візою може закінчитися для Вас нелегальним становищем, експлуатацією, ув’язненням та принизливою депортацією.

6) Термін перебування на території іноземної держави вказаний у візі. Не користуйтеся послугами незнайомих осіб, які пропонують Вам послуги щодо продовження цього терміну.

7) За жодних обставин нікому не довіряйте документів, що засвідчують Вашу особу.

8) Залишіть рідним чи близьким копії свого паспорта громадянина України, закордонного паспорта, візи, контракту, свідоцтва про народження, проїзних квитків та свою нещодавно зроблену фотографію, а також номери телефонів роботодавця, знайомих за кордоном, посольства ( консульства) України та свої номер телефону й адресу, де Ви збираєтесь зупинитися.

9) Тримайте при собі також копії національного та закордонного паспортів. В разі необхідності, це спростить процедуру відновлення документів для повернення в Україну.

10) Якщо Ви опинилися за межами України в скрутному становищі, звертайтеся по допомогу до посольства (консульства) України, яке представлене в цій країні, або до Міністерства закордонних справ України за телефонами (38 044) 238-15-50.

Ви також можете звернутися до громадських та благодійних організацій з проханням надати Вам допомогу.

Додаткову інформацію можна отримати за телефонами громадських організацій: 8-800-500-22-55 – національна безкоштовна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми 8-800-505-50-10 – Всеукраїнська гаряча лінія центрів консультування мігрантів (безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні) 527 – безкоштовно з номерів life:), Київстар та МТС Подбайте про власну безпеку заздалегідь. Дізнайтеся про свої права під час навчання, роботи, подорож за кордон.

/Files/images/infograf_torgivlya_.jpg

Булінг

Булінг, цькування, (англ.bully— залякувати, цькувати, задирати)— проявагресії з подальшим залякуванням особистості, цькування та погрози, моральне приниження.

Навіть, якщо ваша дитина добре спілкується з однолітками у садочку — це зовсім не означає, що вона не стане жертвою булінгу в школі. За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. Віддаючи дитину до школи, з’ясуйте, на скільки вона толерантна до дітей, які не спілкуються з іншими. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». Завдання школи і батьків — сформувати толерантне ставлення до дітей-«вигнанців».

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути нетолерантними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу. Обов’язок шкільного психолога — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

ОЗНАКИ ТОГО, ЩО ДИТИНУ ЦЬКУЮТЬ У ШКОЛІ:

- Відмова іти до школи з різних причин — «не хочу, не цікаво, не бачу сенсу…»

- Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

- Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

- Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

- Бажання іти до школи іншою дорогою, а ніж та, якою йдуть усі інші діти.

ПРИЧИНИ БУЛІНГУ:

  1. Як правило, цезанижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє це через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
  2. Атмосфера вдома.Дуже часто жертвами булінгу стають діти, з якими вдома поводяться як з жертвою. Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла маніпулювати своїм становищем жертви, щоб отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, якщо звикла, що до неї краще ставлятсья, коли вона бідна й нещасна, то вона відтворюватиме навколо себе таку ж атмосферу і в школі. Часто такими дітей роблять бабусі, підживлюючи ідею безпорадності дитини. Як результат — дитина не може себе відстояти за наявності сильного лідера.
  3. Заряджена частина в класі.Це дитина агресор, якій чхати на почуття інших, яка шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан. Відрізнити таку дитину-жертву агресора від «вигнанця» можна за однією ознакою. «Вигнанець» буде таким у всіх колективах. А от дитина-жерва агресора може бути в інших колективах навіть лідером (де його психологічна структура вважатиметься сильною).

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ:

  1. Пояснити дитині,що таке булінг. Задосліжденнями UNICEFв Україні 80% дітей рано чи пізно стають жертвами шкільного цькування. Більшість на ранніх етапах не розуміють, що це таке, і що треба розповідати вчителям про образи. Тому варто пояснювати дітям, що інші мають право робити з ними і на що не мають права.

Це починається з дитячого садка, коли, наприклад, на скаргу про примушування їсти батьки відповідають: ну, ти ж нічого їси, а цілий день у садку. Таким чином даючи іншій людині право на фізичне насилля над своєю дитиною. І коли уже в школі інші діти крадуть її зошити, змушують носити свій портфель, зганяють з місця — їй це видається невинними жартами, про які вона не розповідає.

  1. Стратегія захисту.Не бігти одразу до школи. Спершу дізнатися, у дитини, що вона думає про цю ситуацію і підтримати. Якщо вона не зможе впоратися, тоді йти до школи.

Або ж, коли застосовується фізична сила — в такому разі, як би соромно не було дитині, що б вона не казала (агресори зазвичай присоромлюють дітей, яких захищають батьки) треба йти до школи.

  1. 3. Порадитипроводити більше часу зі старшими.За можливістю не відходити надовго від учителя, щоб не допускати насилля.
  2. Не вкладати свої ідеї в голову дитини.Коли щось радите — запитуйте, чи зможе дитина так учинити. Якщо відповідь буде — мені незручно, соромно, я так не зможу — шукайте інші варіанти. Головне не присоромлювати — «чому ти не можеш дати відпір?!!» Не можна злитися на дитину за те, що вона не здатна на дорослі вчинки. Стежте за собою, завдання батьків — допомогти.
  3. 5. З юридичної точки зору вине можете прийти і поговорити безпосередньо з дитиною, яка ображаєвашу. Це можна ініціювати лише через школу або психолога. Інакше можна отримати судовий позов за залякування чужої дитини.
  4. Підтримувати дивакувату рисув характері або зовнішності дитини, якщо саме через це з неї насміхаються. Перетворіть її на сильний бік дитини. Якщо йдеться про особливості зовнішності — зробіть фотосесію, щоб підкреслити. Якщо ж про замкнутість — знайти діяльність, де саме ці якості будуть найнеобхіднішими.
  5. Якщо булінг триває кілька місяців, —без дитячого психолога не обійтися.

НАСЛІДКИ:

Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з антисоціальними підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати від 2 до 3 років. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найбільший страх — це підліткові суїцидальні думки.

Перш за все, батьки мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, розсмокчеться, але це не так.

НЕ МОЖНА РОБИТИ ВИГЛЯД, ЩО ЦЬОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ.

Я не рекомендую пряму розмову батьків з батьками, адже це може погіршити ситуацію, якщо рівень їхньої психологічної грамотності звичайний або середній.

Розкажіть про це учителю, адже з досвіду — якщо вчитель має довіру з боку учнів, то він може дуже допомогти і навіть вирішити проблему. Якщо ж ні — ситуацію має вирішити психолог — шкільні психологи мають професійну освіту і досвід вирішення таких питань. Не думайте, що ваші діти та проблеми унікальні, шкільні психологи мають значний досвід роботи з дітьми, і знають, як зарадити в тій чи інший ситуації

Кожна ситуація індивідуальна. Десь допоможе профілактична бесіда психолога, десь — розмова з директором.

Якщо вчитель і психолог не справляються, то треба звертатися до директора. Аякщо йдеться про фізичне насильство, то директор має обов’язково залучати соціальні служби та поліцію.У таких випадках адміністрація школи повинна не перейматися іміджем школи, а дбати про інтереси дитини, здоров’я якої має бути першочерговими у пріоритеті школи.

/Files/images/SunLine.gif

Чи мають право неповнолітні особи забирати своїх братів і сестер з дошкільного навчального закладу?

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. №2947- ІІІ (із змінами, далі — (сімейний кодекс) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ (із змінами, далі — Закон № 2402) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до Закону № 2402.

У частині 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628- ІІІ (із змінами, далі — Закон № 2628) зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності.

Згідно з частиною 2 статті ІІ Закону № 2628, дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.

Тобто, вищезазначені норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров'я тощо.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини І статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Частина 2 статті 6 Сімейного кодексу визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV (із змінами, далі — Цивільний кодекс) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають неповну цивільну дієздатність.

Умови набуття та надання повної цивільної дієздатності визначаються статтями 34 та 35 Цивільного кодексу.

3 огляду на це, забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття.

Кiлькiсть переглядiв: 2206

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.